Яким має бути справжній патріотизм?

Вона одна,
Вона єдина,
Вона незламна Україна!
Я патріот своєй країни
Бо я від ней не відвернувсь,
Її люблю я як дитину...

І може скаже хтось не треба,
Але ж напевне знаю я,
Що не даремно
Я народивсь на цій землі;
І став я сином України,
Її полей, її лісів.
І серце бачить і радіє
Коли дивлюсь я на Дніпро,
Коли я бачу синє небо,
І птах у ньому пролітає.
Я іншой долі не бажаю,
Бо я від неї не втікаю,
Вона сама прийде колись.
І прийде молодь – патріоти,
І перестануть разграблять
Країну рідну,
І вона,
Взлетить як ластівка одна
У синє небо.
Ніким не сбита,
Й незупинна
Промчить по небу
Й сонце скаже,
Що напевно,
Любив крїну не даремно;
Й місяць скаже,
Що ніколи,
Нечув гарнішої він мови!
І я тоді скажу напевно,
Що українці, то народ!
Що Україна – тоє сила!
І мова наша, українська,
Сама велична,
Й сама мила!
Вона одна,
Вона єдина,
Вона незламна Україна!
Нема в нас іншої країни,
Нема другої батьківщини!

Ну, це продовження вірша. Автор, кому цікаво, - Максим Волохань

Я не кричу вітчизні про любов,
Як не кричить про це дитині мати -
Бо звикла мовчки, тихо віддавати
І душу, і красу, а треба - й кров.

Доведено життям, що той кричить,
Хто у барліг тепліший глибше влізе,
Наб'є тугіше імпортну валізу -
І дремене у вирішальну мить....

(Л. Гнатюк)

Тут тільки віршами можна писати?)))

Яким НЕ має бути патріотизм:

Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки,
Та ще вишиванії вдома
Бере він на ніч сорочки.
Колись він навіть — хоч давненько —
Щось написав чи переклав,
Але ж цензура — боже — люта!
І пер він більше не псував.
Колись кричав: “Народ люблю я!
За його хрест би я поніс!”
І за народ в каліках-віршах
Пролив дрібних він з ложку сліз.
Але ж народ — темнота темна —
І віршів тих не зрозумів, —
Мужицтво кинувши, герой наш
На “тепле місце” десь засів,
І хоч накази часто пише,
Щоб в шори брали мужиків,
Але ж він каже: ”Україну
Люблю я так, як і любив”.
Він галушки і досі хвалить,
І “Кобзаря” бере читать,
І напідпитку починає
Слова вкраїнськії вживать…
(Б. Грінченко "Українець")

Хех, написано 1892 року, а досі актуально(((

Для того,щоб бути патріотом не треба одягати помаранчеву "хвуДболку" і танцювати гопака.Треба лише любити свою державу,піклуватися про неї,і словом,немов Україна-це кохана людина))

Я думаю, головне, щоб не на словах і без маразму.

Мені здається ти маєш любити свою країну але в той же час ставитись гуманно і до інших.Якщо ти СРЕШ НА МОСКАЛІВ то це вже не патріотизм а нацизм.....

мені здається, що без москалів у багатьох наших патріотів просто сенс життя зникне. бо тільки й чуєш, що про москалів...

#9 Не москалями єдиними! Ще ж є ляхи, мадяри, румуни =))
А москалі й так нікуди не дінуться))

Людина в душі патріот, і ніякі слова, і діяння не зрівняються з думкою: "Україно - я Тебе Кохаю"

ну...це так))...Але в першу чергу треба думати про себе))

"Не потоком шумних галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну."
( А. Шептицький)

особливо підтримую #8 і #13..ну і вірші,само собою)...

ааа мене вперше підтримали=)дякую....