Латинка в українському правописі: ретроспектива і perspektyva

 © Ігор Чорновол, 2001

“Здоровий розвій руської літератури знайде в ужитті латинського письма найсильнішу підпору. Доки русини пишуть і друкують кирилицею, буде в них усе виявлятися нахил до церковнослов’янщини, а посередньо також до російщини, і само існування руської літератури буде попросту питанням”.
Йозеф Їречек (переклад Івана Франка)

O ue dekika rokiv v pevnyx intelektuanyx hurtax vova ta Kyjeva obhovorujea molyvis vprovadena v ukrajinkyj pravopys latynky. Dosi ci rozmovy maje ne vyxodyly nazovni. Natomis lohiku pryxynykiv takoji reformy vluno peredav profesor Jaroslav Hrycak. Polemizujuy z Mykoloju abukom pro pryyny slabkoji nacionalnoji identynosti ukrajinciv, vin stverduvav o o: “Відповідно, коли комусь і ставити у провину незавершеність українського проекту чи амбівалентність суспільної свідомости – то не теперішнім модерним батькам української нації Кучмі, Кравчуку чи навіть Грушевському. Непряму історичну відповідальність за все несе київський князь Володимир Великий, що вирішив прийняти християнську віру з Царгороду, а не з Риму. Православ’я (чи точніше, тії форми, яких візантійська спадщина набрала при перенесенні на східно- і центральноєвропейський ґрунт) зробило місцеві політичні, культурні, господарські традиції особливо опірними на модернізаційні впливи та ідентичності.... Коли на карту України різними кольорами нанести зони тривалого співіснування й конфлікту між православною і католицькою традиціями, то чим інтенсивнішою буде фарба цієї співдії, тим вищим на цих ділянках буде рівень поширення української мови і розвитку національної свідомости, а разом з тим – чіткіші політичні орієнтації, уявлення про державу, суспільство, націю, демократію, вищий рівень громадянської активности. Адже відомо, що католицький світ мав розвинутіші традиції співдії між державою і суспільством, динамічніший інтелектуальний розвиток, раніше почав формувати модерні літературні мови тощо. Порівняймо в цьому відношенні Галичину і Донбас або подивімося на карту посткомуністичних президентських і парламентських виборів, щоб відчути цю різницю” (Я.Грицак. Дилеми українського націотворення або ще раз про старе вино у нових міхах // Український гуманітарний огляд. — Випуск 4. – Київ, 2000. – С.18-19). Oevydno, Volodymyr Velykyj ne peredbaav takyx naslidkiv svojeji reformy i vybrav te, o na toj as bulo kraym. Vin prosto ne mih znaty, so za jakyxo pjatdeat rokiv Rymo-katolyka Cerkva stane na ax intensyvnyx reform, kotri zvina jiji vid opiky svitkoji vlady i me duxovnyj zavysne nad meem svitkym (oho vizantijkyj i postvizantijkyj svity, na a, ne znaly nikoly). Dali zjavaa anhlijka “Velyka Xartija Vonostej” (1215) ta uhorka “Zolota bulla” (1222), jaki garantuvatymu piddanym monarxa pravovyj zaxyst vid svavila, protestantyzm (o stanovyv, za Maksom Weberom, “dux kapitalizmu”), mike samovaduvana, humanizm Renesansu, modernizaciju, liberani revouciji i hromaanke suspistvo. Vsi ci procesy maly v Ukrajini slabyj rezonans i ostatono vtratyly vplyv ue w konteksti realij carkoji imperiji.

ohodni v nikoho z kvalifikovanyx sociolohiv ne vyklykaje sumnivu, o same duxovnis vyznaaje buta suspistva. Vlasne kyrylya je odnijeju z osnovnyx pidstav suasnoji ukrajinkoji kutury, jaka vpevneno zabezpeuje jij misce u prostori rosijkoji pravoslavnoji (у postpravoslavnoji) cyvilizaciji. Zvidsy – fenomenanyj uspix produkciji na zrazok “Нашего радио” і hazety “Факты” navi u stolyci “Ukrajinkoho Pjemontu”. Tomu vprovadena latynky garantuvalo b pevnie majbute ne lye ukrajin
 

 kij nacionanij identynosti, a j zminylo “bahatovektornis” suasnoji ukrajinkoji mentanosti na odyn “vektor”: EVROPEJKYJ.

Retrospektyva

Sama po sobi latynka abetka da ukrajinkoho suspistva javye ne ue i ne nove. Vona yroko rozpovudylaa e v epoxu Rei Pospolytoji. Latynku vyvaly tako kozaki hemany. e bie cej pravopys zmicnyv svoji pozyciji v Pravoberenij Ukrajini ta Halyyni u XVIII stolitti. Tomu ne dyvno, o z poatkom nacionanoho vidrodena odyn z peryx proektiv ukrajinkoji abetky (Josypa Lozynkoho, 1834) poahav vlasne na latynci (xoa koari navalya kyrylyceju vid samoho poatku isnuvana avstrijkoji systemy poatkovoji osvity). Vtim, u toj as latynki druky zjavalya navi u Xarkovi.

U 1852 r. avstrijkyj imperator Franz Josef I zveliv vidpovidaty na zvernena ukrajinciv po-ukrajinkomu latynkymy literamy. Odnak najbii ansy na vtilena ideja latynizaciji ukrajinkoji abetky mala v 1859 r. a iniciatyva povjazana z imjam vydatnoho ekoho venoho i polityka Jуzefa Jireka (1825-1889, nota bene, aa znamenytoho afaryka). Z metoju zbereena vlasnoji identynosty J.Jireek proponuvav halykym ukrajinam pereorijentuvatya z cerkovnoslovjankoji movy ta rosijkoji terminolohiji (u toj as halyany buly zavatymy moskvofilamy) na narodnu, omu, na joho dumku, osoblyvo b spryjav latynkyj pravopys. Za pidtrymky vplyvovoho namisnyka Halyyny hrafa Agenora Goluchowskoho do proektu J.Jireka sxylyva ministr kutiv ta osvity hraf Lev Leopod Thun. Prote zibrana u cij spravi komisija v osobi semy jiji ukrajinkyx leniv odnostajno vyslovylaa “proty”, oboje nimekyx uadnykiv utrymalya, a “za” buly lye J.Jireek ta spolonizovanyj rusyn Jevzebij erkavkyj. Do toho “moskaujui” halyko-ukrajinki polityky, vvaajuy proekt J.Jireka “polkoju intryhoju”, “zamaxom na ruku narodnis” ta tyaotu kuturnu tradyciju, ekym zasylam take ine, zynyly stranyj gvalt. Vidtak ministr osvity, pobojujuy zavorue, zmuenyj buv vidstupyty. Vse komisija uxvalyla reformu pravopysu na kyrylynij osnovi, vyriyvy pozbutya dekikox liter. Ale j ce vyklykalo oburena. Novyj pravopys halyki rusyny prezyrlyvo nazyvaly “kakografijeju”. A istoryk i literator Ivan Hualevy pysav do Jakova Holovakoho o o: “одно, что не могу Вам отпустить, єсть то: чому Вы дали нашему “ъ” упасти. Ах, боже, мне так опасно и скучно без “ъ”, что не могу c тою мыслью привыкнуть. Все то наше падение” (В.Сімович. Йосеф Їречек і українська мова (до азбучної заверюхи 1859р.). – Прага, 1933. – С.47). Oto a reforma bula skasovana ve 1861 r.

Tak samo todini dijai Naddnipankoji Ukrajiny ne vyjavaly sxynosty do latynky. Prote pravopysna problema stojala tam osoblyvo hostro. I jako halyany borolya z polonizacijeju, to naddnipanci – za vidrosijena. Tomu ostanni, nezvaajuy na svoji spoatku osoblyvo sylni protyposki nastroji, zmueni buly deo zapozyaty v poakiv. Tak narodyva na protyvahu etymolohinomu pravopysovi (de facto rosijkomu) ukrajinkyj fonetynyj pravopys – znamenyta “kuliivka” (nazvana tak za imenem jiji vynaxidnyka Pantelejmona Kulia, najistonia jiji vidminnis –
 

 – latynke “i”; slid zauvayty, o u 1863 1876 rokax rosijkyj uad zaboroav ne ukrajinku movu, a fonetynyj pravopys).

Blyko 1880 r. do latynky sxyava Myxajlo Drahomanov, kotryj navit’ vydav latynkymy literamy evenkiv “Kobzar”. Vin e zaproponuvav vlasnyj variant fonetynoho pravopysu, nazvanyj “drahomanivkoju” (vraxovuvav latynki “j” ta “i”). Prote v zdebioho prorosijkij (u toj as) Halyyni pravopysni proekty naddnipankyx dijaiv pryyvalya nelehko. Lye 1892 r. inspirovana dijaamy kyjivkoji “Staroji Hromady” (osnovnoji ukrajinkoji orhanizaciji tijeji doby) ta pokymy politykamy Krajova kina rada Halyyny uxvalyla vprovadyty “kuliivku” v systemu osvity. Moskvofily znovu gvaltovno protestuvaly. oho razu, krim protestiv moskvofikyx tovarystv, u Vide viv pily protesty vid halykyx sikyx hromad. Nyni ci dokumenty zberihajua u Centranomu deravnomu istorynomu arxivi Ukrajiny u vovi і oxopuju 6 tomiv ta 863 arkui (fond 178, opys 1, sprava 1178-1183). Bie toho, vsi ci dokumenty buly odnotypnymy kopijamy zrazka, jakyj rozpovuduvaly pryxynyky moskvofikyx tovarystv “Общество им. Михайла Качковского” і “Русская Рада”. Oto, akcija mala vsi oznaky masovosti, o znovu stryvoylo Vide. Ale sprava zajla ve nadto daleko, i mexanizmu, kotryj mih by povernuty jiji nazad, ne isnuvalo. Toho roku fonetynyj pravopys vprovadeno tako u kolax Bukovyny. Ostatono reforma zaverylaa 1893 r. “ так рік 1893, – pysav jiji iniciator, profesor ernivekoho universytetu Stepan Sma-Stokyj, – пам’ятний у нас об’єднанням всієї України на культурній ниві, видимим знаком якого по завзятій боротьбі стала фонетична правопись” (С.Смаль-Стоцький. Федір Ґартнер // Записки Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Том 135-136. – Львів, 1925. – C.243). V miru toho, jak vypusknyky gimnazij Halyyny opanovuvaly ukrajinki hromadki objednana, sfera vyvana etymolohinoho pravopysu postupovo zvuuvalaa, poky fonetyka povnisu ne vytisnyla etymolohiju. Zusylamy vlasne “fonetynoho” pokolina Halyyna peretvorylaa v “ukrajinkyj Pjemont” (detalnie dyvy: .Чорновол Польсько-українська угода 1890-1894 рр. – Львів, 2000. Parahraf “Запровадження в галицькі школи українського фонетичного правопису та підтвердження державних прав української мови”). Tak utverdylya zasady suasnoho ukrajinkoho pravopysu. Slid zauvayty, o moskvofily tak ne vyznaly fonetyky i, popry prytamanne jim polonofobstvo, zdebiroho posylaly svojix ditej do pokyx gimnazij.

Prote j zhodom dumky okremyx ukrajinkyx dijaiv zvertalya do ideji latynky, a u 1920- rokax bula sproba latynizaciji abetky v Ukrajinkij Socijalistynij Raankij Respublici. (Pro retrospektyvu latynkoho pravopysu ukrajinkoji movy dyv.: І.Франко. Азбучна війна в Галичині 1859 р. // І.Франко. Зібрання творів у 50-и томах. – Т.47. – Київ, 1986. – С.549-650; В.Сімович. Правописні системи МДрагоманова (латиниця, драгоманівка) // Праці Українського Високого педагогічного Інституту у Празі. Драгоманівський збірник. – Т.1. – Прага, 1930. – С.145-229; В.Сімович. Йосеф Їречек і українська мова (до азбучної заверюхи 1859 р.). – Прага, 1933; В.Мойсеєнко. Про одну спробу латинізації українського письма // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – Ч. 9. – Львів, 1997. – C. 140-147). Tym bie, o fonetyky bulo dostato, ob vidmeuvaty ukrajinciv vid rosijan v umovax Avstro-Uhorkoji monarxiji, ale
 

 zovsim nedostato v umovax Raankoho Sojuzu navi nezalenoji Ukrajiny.

Perspektyva

o vsi ci dumky maju racionane zerno, svidy neodavne vprovadena latynky v Tatarstani, Kazaxstani j Azerbajdani (nota bene, v Azerbajdani latynka, jak i v seredoazijkyx respublikax Raankoho Sojuzu, funkcionuvala e v 1920-i roky; 1929 r. jiji uspino vprovadeno v Tureyni).

Bezpereno, startovi molyvosti pryxynykiv latynky minimani. Utim, bahato zaleatyme vid jix samyx, peredovsim – pid jakym sousom vony podavatymu u ideju. Jako pid sousom “nezalenoji Halyyny” i neobxidnosti tvorena okremoji “halykoji” naciji, to cej proekt matyme lye marginanyj status.

Natomis optymanyj variant – zaeplena idealu latynizaciji vsij patriotynij inteligenciji. Paradoksano, ale realizaciji oho namiru spryjatyme oevydna vada suasnoho ukrajinkoho suspistva, a same joho nesxynis do hromaankoho oporu. Utim, e 1859 r. hraf A.Gouchowski, nevdovolenyj straxom videnkyx uadnykiv pered “pravopysnymy” zavoruenniamy, stverduvav o o: “Narod uvaaje vse, o jde vid uadu, za dobre; z toho boku nemaje oho straxatya jakoho oporu” (В.Сімович. Йосеф Їречек. C. 11.). Cynino, zate dijevo. Tobto problema moe buty vyriena skorie administraryvnym axom. Na korys takoji dumky, do rei, svidy i scenarij skasuvana Prezydentom Ukrajiny u 2001 r. najsuasnioji redakciji naoho pravopysu. Tomu, molyvo, proekt ne takyj ve j skladnyj dla realizaciji. Potribno prosto zaepyty ynnomu Prezydentovi sympatiji do latynky, zislavy pry omu... nu skaimo, na joho druha Prezydenta Azerbajdanu Alijeva, kotryj, mi inym, na predmet latynky z pidlehlymy ceremonytya ne zbyrajea.

Zvyajno, latynka – ne panaceja. Krim toho, nakazaty konomu redaktorovi drukuvaty svoju hazetu latynkoju – bezhluza. Prote dostato bude prosto vprovadyty novu abetku u koly. I jak vyxovani na fonetyci molodi pokolina zukrajinizuvaly zmoskovlenu Halyynu, tak samo molodi pokolina ukrajinciv zevropejizuj Ukrajinu. V uakomu razi, ja maju taku nadiju.
 

1